Школа батьківства "Obuvi-MALL.us.to". Педагогічне виховання та розвиток дитини

Коли о 8.15 лунає дзвоник, усі класи шикуються на подвір’ї. Своє місце має і перший «В», діти стоять парами й чекають учительку. Тільки двоє школярів бігають навколо. Коли приходить учителька і просить їх стати в стрій, вони поволеньки йдуть і стають за всіма парами.

Нікляс іще гасає по кущах і ховається. Угледівши, що його клас прямує до шкільних дверей, він гукає: «Я тут!» Учителька кличе його, махаючи рукою. Нікляс на те швидко біжить до однокласників і протискається всередину гурту. Діти дратуються, а на сходах через нього виникає тиснява. Вчителька хоче взяти хлопчика за руку, щоб захистити школярів від його штовханців, але він грубо виривається і біжить уперед.

Добігши до класу, шпурляє ранця на середину роздягальні. Вчителька відставляє портфель убік, щоб решта дітей не перечепилися об нього і не шпурляли ранці й собі. Доки всі роздягаються, вішають куртки і ставлять черевики в шафу, Нікляс стоїть і спостерігає. Аж тоді, коли більшість учнів уже зайшли до класу, він скидає куртку і жбурляє в бік вішаків.

Тепер він хоче зайти до класу. Вчителька стоїть у дверях і завертає його: просить перевзутися. Нікляс верещить: «Ні!» Тоді вчителька ставить за приклад інших дітей і нагадує про правила поведінки в класі. Й лише побачивши, що його приятелька Анна роззувається, хлопчик робить те саме (але капці все-таки не взуває). Тепер йому можна зайти до класу. Але він не йде на своє місце, як інші діти, а повзе на колінах по підлозі й тягне за собою ранець аж до своєї парти (Нікляс сидить сам). Там він знову швирголяє ранця на підлогу, а сам сідає на стільця.

Коли всі діти вже на місцях, вони підводяться, аби побажати вчительці й одне одному доброго ранку. До привітання додається коротенька гімнастична вправа. Всі діти стоять обличчям до вчительки, а Нікляс вилазить на стілець і стає лицем до класу. Щоб уникнути чергового скандалу, вчителька переходить на інше місце, отож хлопчик уже не в центрі уваги (Ніклясове місце перед учительським столом). Проте така реакція вчительки не заважає йому змінити ранкове привітання і на весь голос крикнути до класу «Витри дупу» в ритмі ранкового привітання. Вчителька кладе руку йому на голову, щоб його заспокоїти, і він сідає на місце.

Доки триває коротка вправа на читання (діти читають з дошки слова, а нову літеру вчать біля дошки), Нікляс не піднімає руки, щоб його викликали. А коли якийсь учень не може прочитати слова відразу або читає літера за літерою, він вигукує будь-яке раніш почуте слово, тому дехто з однокласників губиться. Учителька просить хлопчика вибрати якесь слово і показати його на дошці. Нікляс відповідає: він його щойно вигукнув, і оце й було його слово, і тільки його. Коли вчителька дозволяє йому прочитати своє слово, це вдається школяреві тільки з її допомогою.

Нікляс відмовляється виконувати письмове завдання. Він, мовляв, цього не вміє і не робитиме. Запропоновану допомогу категорично відхиляє і воліє прогулятися класом. Коли вчителька наполягає, щоб він виконав завдання, і суворо забороняє йому вставати, Нікляс залишається на місці, але безперестанку соває свою парту до дошки й назад. Бачачи, що цим не приверне нічиєї уваги, він якусь мить спокійно дивиться, як інші діти працюють. Потім дістає з ранця зошита для підготовчого класу і хоче писати. Вчителька переглядає зошит і знаходить сторінки та завдання, цікаві для нього. Нікляс дивиться на них і відмовляється їх робити. Він домагається, щоб йому дозволили виконувати те завдання, яке він сам собі обере.

На наступний урок, фізкультури, клас іде до спортзалу. Учителька загадує вправи на знаряддях для стрибків та балансування. Зазвичай Нікляс не займається з усіма, він здебільшого сидить за синіми спортивними матами або гасає спортзалом. Сьогодні, щойно зайшовши, бачить розставлені знаряддя, швиденько одягає спортивні штанці й негайно біжить у зал. Діти вміють робити вправи. Переодягнувшись, вони обирають знаряддя, хто яке вподобав. Нікляс вибирає те, що для стрибків, і починає вправ-лятися. За якийсь час кілька дітей скаржаться, бо він постійно лізе без черги. Учителька просить його дотримуватися черги та взути кросівки-такі вимоги. А потім він може далі собі стрибати. Нікляс через це сердиться й обзиває вчительку «дупою». Вона бере його за руку і веде до кімнати біля спортзалу. Там каже хлопчикові, що його слова образливі, що не можна говорити з учителькою так. До того ж вона його не ображає. Тоді, вже вкотре, пояснює, чому небезпечно стрибати без спортивного взуття. Нікляс не реагує, тільки дивиться застиглим поглядом на зал, на інших дітей.

Повернувшись до класу, він сідає на місце й витягає сніданок. Доки їсть, поводиться тихо. Потому кілька разів голосно відригує, але діти на це нуль уваги.

Опівдні мати Нікляса забирає його сама – це виняток. Учителька кількома словами розповідає про ранкові вибрики. Мати прикро вражена такою поведінкою й докоряє синові. Нікляс слухає її цілком незворушно й розглядає довгий коридор.

Такі й подібні ситуації та моделі поведінки трапляються щодня, на кожному уроці. Не буває якихось дуже вдалих чи дуже невдалих днів. Усі схожі один на один. Усі під знаком Нікляса.

Але Нікляс – це не поодинокий випадок. Такі діти є майже в кожній групі, в кожному класі й, на жаль, нині дуже відчутно впливають на навчальний процес.

Читайте так же:

• Дитячі садки та початкові школи: назріли зміни
• Концепт «дитина як дитина»
• Сприйняття дитячих імпульсів як власних подразників
• Клаудія
• Повернути політичні інстанції небес на землю