Школа батьківства "Obuvi-MALL.us.to". Педагогічне виховання та розвиток дитини

У 1931 р. відділ, керований Н. М. Щелованова, за рішенням Колегії Наркомату охорони з Ленінграда був переведений до Москви в Інститут охорони материнства і дитинства, де з цього часу тривало онтогенетическое вивчення розвитку дитини. Заслугою Н. Щелованова стало те, що він вперше застосував в дослідженні онтогенетичний метод. На основі вивчення онтогенетичного розвитку дитини він зробив важливий висновок: «Цілям обґрунтування справи виховання дітей в яслах повинно служити ретельне вивчення нервової діяльності дітей з моменту народження».

У Москві був організований відділ розвитку і виховання дітей в Державному інституті охорони материнства і дитинства ім. В. П. Лебедєвої, де проф. А. С. Дурново і його співробітники Є. Г. Бібанова, А. Д. Мітіна, Н. М. Аксаріна та ін.. почали розробляти питання виховання дітей у віці від 1 року до 3 років. Результати всіх цих робіт були повідомлені на II і III Всеросійських нарадах дошкільних працівників в 1923 і 1925 рр.. У резолюціях цих нарад був намічений ряд конкретних заходів: необхідність режиму, погодженість медичної та педагогічної роботи, підготовка персоналу, забезпечення дітей дидактичними посібниками. Прийнята на нараді в 1925 р. резолюція про принципи виховання відображала існуючу тоді теоретичну позицію авторів – теорію «вільного виховання». Це призводило до значного обмеження або фактичному заперечення спрямовуючої ролі вихователя в педагогічному процесі ясел і будинків дитини.

Головні зусилля педагогічної думки в цей період направлялись на розробку такої матеріальної середовища (спеціальні меблі, дидактичні посібники та матеріали), яка дозволяла б сама по собі організувати життя групи маленьких дітей, уявити умови для самовираження та вільних проявів дитини. Саме в створенні та організації навколо дитини виховує матеріального середовища, за поглядами теоретиків і практиків преддошкольного виховання того часу, полягає головне завдання вихователя. Тому і в ранній педагогічній літературі (20-30-х років) питання навчання дітей не знаходять належного розвитку.

Читайте так же: