Школа батьківства "Obuvi-MALL.us.to". Педагогічне виховання та розвиток дитини

Головна проблема дискусії про неправильний розвиток наших дітей полягає в тому, що всі аргументи наводять на підставі патологій. З одного боку, наше сприйняття нібито обмежується тим, що є хворе і розвивається ненормально, а здорове ми сприймаємо як щось беззаперечне, природне. З іншого-ми одразу починаємо роздумувати над можливостями лікування, якщо якийсь тип розвитку діагностують як хворобливий. Це хоч і робить честь тому, хто взагалі розпізнав порушення як таке, але не веде нас далі, бо якщо дивитися відокремлено на патологічний результат, то він затуляє здорові форми. Ми лікуємо симптоми, а причин і далі не знаємо. Так стається через те, що симптоми плутають із причиною порушення.

Також бачимо, що в сфері діагностики й терапії змістилися уявлення. Прочитать остальную часть записи »

Коли Герберт Ґрьонемайєр у 1986 році написав музичну композицію з вимогою дати владу дітям, бо вони не керуються владолюбством та безсовісністю, як дорослі, це було створено під враженням Чорнобильської катастрофи -як символічний протест проти помилок батьків, але водночас і віддзеркалення образу людини, краще сказати, дитини, що його на сьогодні роздули мало не до суспільного консенсусу.

На перший погляд складається враження цілковитої впорядкованості дитячого світу в західному освіченому суспільстві. Немає десятирічних дітей, котрим доводиться тяжко працювати у шахтах, аби великі сім’ї вдома мали що їсти. Якщо на початку 1900-х література змогла породити тільки один своєрідний жанр шкільного роману, що описував учителя як тирана – варто згадати твір Франка Ведекінда

Прочитать остальную часть записи »

Клаудії п’ять років. Мати щоранку відводить її до дитсадка, а в обід забирає додому.

Одного дня розігрується така сцена: мати приходить в обід по дочку. Спочатку йде до виховательки дізнатися, чи прийшла вчасно, бо Клаудія вже двічі скаржилася персоналові, що її запізно забирають. Цього разу вихователька заспокоює матір: Клаудія ще в групі, отже, має обійтися без скандалу.

Двері відчиняються, Клаудія вибігає однією з перших. Дуже тішиться, коли бачить, що мама вже прийшла. Відразу починається гра: дитина біжить до мами і простягає руки, щоби почастувати її уявним кексом, що його, хвалиться, спекла сама.

Мама підхоплює гру, нахиляється до доньки, дякує за чудовий смачний кекс і… кусає. Цей вчинок має драматичні наслідки: дитина ошелешена, бо до її плану гри не входило, що мама відкусить шматочок, навпаки, вона дала матері кекса, щоб та спокійно з’їла його вдома. Прочитать остальную часть записи »

Вона триває від народження до півтора-двох років. У цій фазі образ світу дитини можна окреслити фразою: «Я є тим, що я отримую». Це той час, коли найважливішим є негайне задоволення дитячих потреб. Немовля в оральній фазі повинне набути досвіду, що воно є головна особа, яка задовольняє потребу тілесної близькості та швидко вгамовує голод і спрагу. Новонароджений не плаче, коли голодний, бо не може бачити, чи десь поблизу є ті об’єкти -мамині груди або пляшечка, – що втамовують його голод. Але дитина уявляє, що вони поруч, і здебільшого отримує підтвердження через негайне задоволення її потреб, тобто мама відразу дає дитині груди або ж пляшечку. Типовий дитячий плач починається у віці від чотирьох до шести тижнів, коли дитина вже не тільки розрізняє світло й темряву, а й здатна розпізнати, чи джерело харчування десь поблизу. Прочитать остальную часть записи »