Школа батьківства "Obuvi-MALL.us.to". Педагогічне виховання та розвиток дитини

Значення симбіотичної поведінки для дитини, батьків, учителів тощо я проілюструю прикладом. Цією історією зі мною поділилася вчителька молодших класів:

Ян, хлопчик із пересічної родини, вісім років, високий на зріст, нічим особливо не вирізняється серед однолітків. На перший погляд – мила доброзичлива дитина. Вчиться загалом на «добре», ані відмінник, ані поганий учень. Так, середнячок.

Але у школі Яна вважають «важким випадком», він часто вчиняє сварки з іншими дітьми, в нього постійні проблеми з однолітками. Зазвичай ініціатором сутичок стає сам. Якщо ж йому вказують на певні недоліки чи помилки, він ніколи не в змозі їх усвідомити. Натомість поспішає додому, щоб розповісти батькам про все, що трапилося. Прочитать остальную часть записи »

Як можна вести мову про здоровий розвиток дитини, якщо всі учасники мають на увазі геть різні «об’єкти»? Чи справді йдеться про щастя дитини, або ж дехто з мовців хоче просто використати її для досягнення власної мети, самовираження і самореалізації?

Треба усвідомити: аби подолати актуальні проблеми стосунків із дітьми та підлітками, потрібно докласти неймовірних зусиль, сягнути єдиного рівня у спілкуванні, домовитись у потрактуванні змісту і концептуальних питань. Але доки популярною залишатиметься ідеологія партнерства, успіх операції неможливий. Дорослі мають зрозуміти, що ставилися до дітей невиправдано, що вони не сприймали їх як дітей, зловживали ними і їхньою прихильністю. Допоки ми не дійдемо згоди у концептуальних питаннях, триватимуть наші відчайдушні спроби здорового виховання дітей, але ситуація погіршуватиметься що не день, адже ми просто не розуміємо одне одного. Прочитать остальную часть записи »

Головна проблема дискусії про неправильний розвиток наших дітей полягає в тому, що всі аргументи наводять на підставі патологій. З одного боку, наше сприйняття нібито обмежується тим, що є хворе і розвивається ненормально, а здорове ми сприймаємо як щось беззаперечне, природне. З іншого-ми одразу починаємо роздумувати над можливостями лікування, якщо якийсь тип розвитку діагностують як хворобливий. Це хоч і робить честь тому, хто взагалі розпізнав порушення як таке, але не веде нас далі, бо якщо дивитися відокремлено на патологічний результат, то він затуляє здорові форми. Ми лікуємо симптоми, а причин і далі не знаємо. Так стається через те, що симптоми плутають із причиною порушення.

Також бачимо, що в сфері діагностики й терапії змістилися уявлення. Прочитать остальную часть записи »

Навіть ті, хто майже не читає преси, можуть завважити: вчителі скаржаться, що учні їх геть не шанують, що почастішали випадки фізичного насильства в школі, що їхня праця як педагогів утратила сенс.

Нещодавно позначилася нова тенденція, придатна для того, щоб на підставі симбіозу продемонструвати дедалі глибші зміни в свідомості. Кібербулінґ (булінґ означає «залякуванням-термін, що виник в Англії й поволі набуває поширення і Німеччині, використовується на позначення стосунків між учителями та учнями та означає не що інше, як «стояння вчителів біля ганебного стовпа» на ворожих інтернет-сайтах. Від на перший погляд невинних сайтів, де учні можуть виставляти оцінки своїм учителям, аж до дуже відомих порталів, на яких показують акти насильства проти вчителів або висміюють їх на всі заставки, – діапазон способів набридати педагогам віртуально величезний. Прочитать остальную часть записи »