Вступ
Ставлення до дитини як до партнера сьогодні є правилом. Сьогодні навряд чи є хоч одна сім’я, де живуть не за принципами партнерства. Багато є пояснень, чому дитину сприймають на одному рівні з батьками і включають у процеси, типові для світу дорослих.
Суспільство як тло для партнерських стосунків із дітьми дедалі розвивається, і це все більшого вимагає від дорослих, а отже, справляє величезний вплив на ставлення до дітей і стосунки з ними.
Нині дорослі дедалі частіше мусять приміряти роль того, хто потребує.
Що це означає, хочу показати на такому прикладі. Ще у 1980-х провести собі телефон було легко і просто. Слід було зробити замовлення на пошті, й нехай вона не завжди квапилася виконувати заявки, була певність, що скоро вдома стоятиме телефонний апарат, під’єднаний до справної телефонної лінії. Прочитать остальную часть записи »
Що це означає для образу батьків?
Описані проблеми дітей і підлітків слід розглядати передусім на тлі стосунків між батьками й дітьми, а також на тлі стосунків між дітьми та відповідальними за виховання особами, такими як вихователі, вчителі, дідусі й бабусі, няні. Причини перевантаженості дорослих дедалі більше впливають на те, як сприймають дітей батьки, авторитетні для малюків особи.
Я створив триступеневу модель серйозних порушень стосунків. Із неї видно, як змінюється сприйняття дітей, і окреслюються справжні масштаби проблеми. Ця модель пояснює взаємини між дітьми та дорослими й описує, як ці стосунки поступово «перевертаються з ніг на голову» і нівелюється все, що є класикою відносин між поколіннями. Обов’язкові речі, такі як повага і совість, на окремих ступенях моделі губляться, і врешті доходить до цілковитої втрати здатності будувати стосунки. Прочитать остальную часть записи »
Концепт «дитина як партнер»
У концепті «дитина як партнер» за позірно прогресивною логікою поняття «дитина» визначають так: дитину більше не потрібно захищати, краще сприймати її як рівноправного партнера. Тобто під концептом «дитина як партнер» мають на увазі такий підхід: дитину можна виховати лише розумінням та роз’ясненням.
Цей концепт виник унаслідок поширення модерного способу мислення, що цілком відмовився від розбудованої ієрархії. Але позиції, призначені задіяним особам природою, до уваги не беруть. Тож дитину перенавантажують зайвою інформацією і зайвими емоціями, а також перешкоджають нормальному розвитку її психічних функцій.
Через перманентне застосування цього концепту згладжується відмінність між такими поняттями, як «самостійність», «самосвідомість» та «самовизначення». Прочитать остальную часть записи »