Школа батьківства "Obuvi-MALL.us.to". Педагогічне виховання та розвиток дитини

Значення симбіотичної поведінки для дитини, батьків, учителів тощо я проілюструю прикладом. Цією історією зі мною поділилася вчителька молодших класів:

Ян, хлопчик із пересічної родини, вісім років, високий на зріст, нічим особливо не вирізняється серед однолітків. На перший погляд – мила доброзичлива дитина. Вчиться загалом на «добре», ані відмінник, ані поганий учень. Так, середнячок.

Але у школі Яна вважають «важким випадком», він часто вчиняє сварки з іншими дітьми, в нього постійні проблеми з однолітками. Зазвичай ініціатором сутичок стає сам. Якщо ж йому вказують на певні недоліки чи помилки, він ніколи не в змозі їх усвідомити. Натомість поспішає додому, щоб розповісти батькам про все, що трапилося. Прочитать остальную часть записи »

Філіпп на два роки старший за Клаудію з попереднього прикладу, він ходить до другого класу початкової школи і, як усі школярі, не любить виконувати домашні завдання.

Його вчителька розповідає, як у класі відбувається перевірка домашніх робіт: «Зазвичай я прошу дітей дістати течки з портфелів і покласти їх на парту, щоб я могла переглянути домашні завдання. Філіпп за першим разом не робить цього майже ніколи. Коли я повторюю прохання, він поглядає на мене і питає: «Навіщо?» Я терпляче відповідаю: «Бо ми зараз перевіряємо домашнє завдання». Семирічний хлопчик і бровою не веде. Звісно, тут будь-кому може урватися терпець, але мені така ситуація не первина, тому я втретє прошу дістати течку із ранця. І що відповідає мені ця дитина? «Нє-е, не хочеться!» Я не погоджуюся і далі намагаюся примусити Філіппа показати мені домашню роботу. Прочитать остальную часть записи »

Поки що, слава Богу, не запровадили «батьківських водійських прав» як установленої державою передумови народження дітей. Як це могло б виглядати на практиці, можна побачити на прикладі повної середньої школи ім. Ніколауса-Авґуста-Отта у Берліні-Ліхтерфель-де. Керівництво цієї школи 2003 року запровадило обов’язкові для батьків семінари, лише за умови відвідування яких дорослі можуть записати дітей до цієї школи. Понад два місяці батькам пояснюють дуже важливі питання: «Які засоби виховання вам відомі?» або «Які методи годяться, аби виховати мою дитину щасливою, впевненою собі, готовою до співпраці особистістю?» Зрозуміти краще, про що йдеться, допомагають пункти, що їх викладачі перед початком семінару по одному переглядають із батьками: «Ми відповідаємо за власну поведінку», -або зовсім просто, але дуже прикметно: «Ми пунктуальні». Прочитать остальную часть записи »

16-річний Тімо, гімназист, на медогляді. Я прошу його: «Роздягнися, будь ласка, до трусів». Він одразу запитанням на запитання: «А черевики теж знімати?» Хлопець справляє враження затурканого і нетямущого. Я мовчу. Хлопець не знімає черевиків, спускає джинси, підходить до мене, як п’ятирічний хлопчак, що підвівся з горщика.

14-річний Ніко на запитання, чому прийшов на прийом, відповідає: «Це якесь непорозуміння. Це не мені потрібне лікування, а моїй мамі потрібна ваша допомога. Вона геть безпорадна, не знає, що зі мною робити».

8-річний Арндт пояснює мені, як за підручником, свої витівки, до яких вдається, коли не хоче прибирати. Спочатку мама наказує йому навести лад у вітальні, він тоді йде в дитячу кімнату. Прочитать остальную часть записи »