Розмова з батьками – дитина не дає поговорити
Мама Йони просить про розмову. її сина перевели в інший дитячий садок, бо в попередньому садочку, за словами мами, виховательки неправильно або недостатньо його розуміли. У домовлений час мама приводить із собою Йону. Він справляє враження дуже втомленого, весь час тулиться до матері і торкається її обличчя. Вона спершу не зважає, намагається говорити далі, але потім обриває розмову і питає, чого він хоче. Йона каже, що дуже втомився і хоче спати. Мати бере його на коліна, щоб він міг притулитися до неї. Розказує далі про садочок. Там не враховували побажання та потреби Йони, і він почувався затурканим. Тим часом Йона знову мацає її за лице. Жінка відводить його руки і нагадує, що вона зараз розмовляє. Прочитать остальную часть записи »
Дитина існує для того, щоб мене любити
Новонароджене дитя живе наче в раю. Його доглядають і миттю задовольняють усі забаганки. Досить тільки заплакати, і батьки вже тут. Перехід від такого раювання до більшої самостійності та до спроможності витримувати періоди, коли її бажання не виконують негайно, відбувається не автоматично, а під керівництвом батьків та інших дорослих, котрі взаємодіють із дитиною.
Проте батьки, які потрапили в проекцію, відмовляються від керівної функції, бо сприймають звичайний дитячий непослух як відмову їх любити і не можуть цього витримати через власні дефіцити.
Дітей не цікавить, чому вони мають чекати виконання своїх забаганок. Малі протестують відомими засобами: криком, плачем, скаргами, фізичною агресивністю. Прочитать остальную часть записи »