Школа батьківства "Obuvi-MALL.us.to". Педагогічне виховання та розвиток дитини

У Німеччині їх щовечора можна побачити на екранах телевізорів: апарат закидає «суперняню» або «супермаму» в родинні будні, де давненько все шкереберть. Ці будні вже не мають нічого позитивного, яке ми колись пов’язували з ними. Натомість є діти, котрі ніби з ланцюга зірвалися, крикливі батьки, брати і сестри-яскраві приклади розвитку людей, котрі мають стати нашим майбутнім.

Зрозуміло, про що мова: німецьких дітей можна виховати тільки суворими методами, застосовуючи специфічну стратегію «нульової толерантності».

Перемежовані найдорожчою рекламою, сповнені гармидеру кадри реального життя, що їх німецьке ТБ передає у прайм-таймі, називають «халтурою», «телевізійним дном» або «неприємними моментами». Прочитать остальную часть записи »

Вона триває від народження до півтора-двох років. У цій фазі образ світу дитини можна окреслити фразою: «Я є тим, що я отримую». Це той час, коли найважливішим є негайне задоволення дитячих потреб. Немовля в оральній фазі повинне набути досвіду, що воно є головна особа, яка задовольняє потребу тілесної близькості та швидко вгамовує голод і спрагу. Новонароджений не плаче, коли голодний, бо не може бачити, чи десь поблизу є ті об’єкти -мамині груди або пляшечка, – що втамовують його голод. Але дитина уявляє, що вони поруч, і здебільшого отримує підтвердження через негайне задоволення її потреб, тобто мама відразу дає дитині груди або ж пляшечку. Типовий дитячий плач починається у віці від чотирьох до шести тижнів, коли дитина вже не тільки розрізняє світло й темряву, а й здатна розпізнати, чи джерело харчування десь поблизу. Прочитать остальную часть записи »

Щоб виявити та подолати розлади у стосунках, спочатку треба провести детальний самоаналіз. Велика кількість прикладів із першої та другої книг стануть у пригоді тому, хто прагне провести паралелі між поведінкою дорослих і дітей в ідеальних умовах і у власному оточенні, виявити недоліки та перевірити, чи сприймає він дитину як дитину, чи керується у своїх діях іншим розумінням цього поняття.

Якщо виникає відчуття, що стосунки з дитиною відбуваються за партнерською, проекційною чи симбіотичною моделлю, потрібно вирішити, як саме можна змінити свою поведінку, щоб знов повернути дитину в слушну для неї роль. Відносно легко впоратись із наслідками партнерського способу мислення. Важче боротися з результатами поведінки «хочу, щоб дитина мене любила». Прочитать остальную часть записи »