Основи виховання
Дитяча психіка
Поняття «дитина»

Промовистий приклад: Свен і набір хімічних реактивів

Промовистий приклад: Свен і набір хімічних реактивів

10-річний Свен розклав перед собою хімічні реактиви. Навколо нього всяке начиння, він зайняв обідній стіл і чотири стільці з шести. На одному стільці сидить він, на другому стоять пляшка з колою та склянка, решта два заставлено пробірками, контрольними смужками тощо.

Іще 15 хвилин тому мама нагадала Свенові, що їй треба накривати стіл до вечері. Свен і вухом не повів.

Зараз вона знову підходить до столу й каже: «Свене, чи не міг би ти прибрати свої речі, я хочу накрити на стіл. Зараз уже чверть на восьму, а тобі ще треба прийняти душ».

Свен дратується: «Зараз. Ти що, не бачиш, що я саме роблю дослід? Я не можу його перервати тільки тому, що ти хочеш накривати на стіл». Мама охоче відгукується: «А який же ти робиш дослід?» -«Та ти не зрозумієш»,-бурмоче Свен і відвертається до свого мікроскопа. Прочитать остальную часть записи »

Дідусі й бабусі для того, щоб розпещувати, – тиск у власній сім’ї

Дідусі й бабусі для того, щоб розпещувати, - тиск у власній  сім'ї

У поколінні дідусів та бабусь спостерігаємо ті самі проблеми, котрі я досі описував у педагогічній сфері та оточенні поза межами родини. Це покоління виховувало своїх дітей, тобто сучасних батьків, як правило, за реального співвідношення сил, більшість із них робили це інтуїтивно, як було описано на початку. Вони були віддзеркаленням неправильної поведінки дітей, тож ті нормально розвивалися психічно.

На жаль, сьогодні часто ті самі дійові особи, ставши дідусями й бабусями, підсвідомо намагаються зруйнувати і ліквідувати структуру, яку-в кращому випадку-підтримують батьки. Вони схвалюють поведінку дитини, яка не хоче знати обмежень, намагаючись позірно в класичній манері дідусів і бабусь – виконувати всі забаганки внука. Прочитать остальную часть записи »

Промовистий приклад: учитель початкової школи розповідає про Мартіна, котрий не хоче слухатися

Промовистий приклад: учитель початкової школи розповідає про  Мартіна, котрий не хоче слухатися

Восьмирічному Мартінові від початку було важко виконувати завдання. Йому треба було повторити кілька разів, доки він починав реагувати. Натомість він охоче займався іншими справами, наприклад, перебирав зашити у течці або займав сусіда по парті. Можливо, порушення слуху? Адже його мама розповідала, що коли син був маленький, часто слабував на вуха.

Я поставився до цього припущення скептично. Нещодавно він знову проігнорував мене і не послухав, хоч я багато разів покликав його. Коли Мартін глянув у мій бік, я виразним жестом наказав йому підійти. Після багаторазових медичних обстежень виявилося, що у хлопця немає проблем зі слухом. Мати цілком на синовому боці: «Він чує тільки те, що хоче чути». Прочитать остальную часть записи »

Комунікативний дисонанс  -  приклад із моєї практики

Комунікативний дисонанс  -   приклад із моєї практики

Як можна вести мову про здоровий розвиток дитини, якщо всі учасники мають на увазі геть різні «об’єкти»? Чи справді йдеться про щастя дитини, або ж дехто з мовців хоче просто використати її для досягнення власної мети, самовираження і самореалізації?

Треба усвідомити: аби подолати актуальні проблеми стосунків із дітьми та підлітками, потрібно докласти неймовірних зусиль, сягнути єдиного рівня у спілкуванні, домовитись у потрактуванні змісту і концептуальних питань. Але доки популярною залишатиметься ідеологія партнерства, успіх операції неможливий. Дорослі мають зрозуміти, що ставилися до дітей невиправдано, що вони не сприймали їх як дітей, зловживали ними і їхньою прихильністю. Допоки ми не дійдемо згоди у концептуальних питаннях, триватимуть наші відчайдушні спроби здорового виховання дітей, але ситуація погіршуватиметься що не день, адже ми просто не розуміємо одне одного. Прочитать остальную часть записи »