Школа батьківства "Obuvi-MALL.us.to". Педагогічне виховання та розвиток дитини

Мама Йони просить про розмову. її сина перевели в інший дитячий садок, бо в попередньому садочку, за словами мами, виховательки неправильно або недостатньо його розуміли. У домовлений час мама приводить із собою Йону. Він справляє враження дуже втомленого, весь час тулиться до матері і торкається її обличчя. Вона спершу не зважає, намагається говорити далі, але потім обриває розмову і питає, чого він хоче. Йона каже, що дуже втомився і хоче спати. Мати бере його на коліна, щоб він міг притулитися до неї. Розказує далі про садочок. Там не враховували побажання та потреби Йони, і він почувався затурканим. Тим часом Йона знову мацає її за лице. Жінка відводить його руки і нагадує, що вона зараз розмовляє. Прочитать остальную часть записи »

Батьки, схильні до симбіотичних стосунків, не вкладають у слово «дитина» жодного змісту.

Вони використовують його машинально, але насправді мають на увазі дещо зовсім інше, а саме – частину власного тіла. Адже у симбіозі сприймають дитину як додаток до них самих. Вони не можуть збагнути, як вплинути на дитину, якщо не взаємодіяти з нею безупинно. Властиво, учителів така проблема майже не торкнула, симбіотичні розлади – дуже рідкісне явище в системі освіти. Але якщо вчитель має справу з дитиною, як зростає у симбіотичних стосунках із батьками, така комунікація не матиме успіху.

Батьки не здатні подивитися на свою дитину з певної відстані й неупереджено оцінити її поведінку. Якщо вчитель критикує дії дитини, у батьків є універсальне пояснення: їхній нащадок зробив це ненавмисне. Прочитать остальную часть записи »

Клаудії п’ять років. Мати щоранку відводить її до дитсадка, а в обід забирає додому.

Одного дня розігрується така сцена: мати приходить в обід по дочку. Спочатку йде до виховательки дізнатися, чи прийшла вчасно, бо Клаудія вже двічі скаржилася персоналові, що її запізно забирають. Цього разу вихователька заспокоює матір: Клаудія ще в групі, отже, має обійтися без скандалу.

Двері відчиняються, Клаудія вибігає однією з перших. Дуже тішиться, коли бачить, що мама вже прийшла. Відразу починається гра: дитина біжить до мами і простягає руки, щоби почастувати її уявним кексом, що його, хвалиться, спекла сама.

Мама підхоплює гру, нахиляється до доньки, дякує за чудовий смачний кекс і… кусає. Цей вчинок має драматичні наслідки: дитина ошелешена, бо до її плану гри не входило, що мама відкусить шматочок, навпаки, вона дала матері кекса, щоб та спокійно з’їла його вдома. Прочитать остальную часть записи »

Оця цитата з вищезгаданого дослідження «Батьки під тиском» торкається настільки болючих соціальних тем, що робити ідеологічно-нейтральний аналіз цих проблем практично неможливо:

«На матір, яка після досягнення дитиною трирічного віку все ще хоче залишатися тільки матір’ю та домогосподаркою, тисне суспільство, так само як і на матір, що намагається поєднати сімейне і професійне життя раніше встановленого терміну.»"

Обидві окреслені форми суспільного життя мають дещо спільне з фактором часу. З одного боку, мати ставить собі за мету залишитися вдома, виконувати роль матері, а отже, присвячувати достатньо часу дітям (ідеологічно ще поняття «домогосподарка» я залишу поза увагою, тому що воно не стосується первинної теми мого дослідження). Прочитать остальную часть записи »