Школа батьківства "Obuvi-MALL.us.to". Педагогічне виховання та розвиток дитини

Випадок із Клаудією – не поодинокий. Таких дітей я щодня бачу в себе у кабінеті. Тенденція до зростання кількості таких випадків уже зараз викликає серйозне занепокоєння, бо в майбутньому це помітно позначиться на житті нашого суспільства. На багатьох промовистих прикладах я покажу, які патології розвитку дітей і підлітків найчастіше трапляються сьогодні й чому на них тільки частково можна вплинути, застосувавши педагогічні концепції та доклавши терапевтичних зусиль.

Масштабність патологій особливо вражає, якщо зіставити теперішню ситуацію з колишніми часами: порівнюючи сучасний стан речей із тим, як було 10 років тому, доходжу висновку, що нинішні діти давно вже мають не якесь окреме порушення, а комплексне, одночасно в кількох сферах. Як це виглядає на практиці, видно з тестів, що їх недавно провів знайомий директор школи. За цими тестами першокласників перевіряли на можливі відхилення. Результати виклали у зведеній таблиці. Для прикладу подаю одну таку таблицю.

Ця таблиця унаочнює, наскільки великі масштаби проблеми. Загалом ідеться про три класи. Подано результати першого «А». Тільки четверо із 25 учнів першого «А»і першого «В» (троє із 23 першого «Б») не мають порушень. Одне порушення зафіксоване в інших чотирьох учнів першого «А» класу (у вісьмох із першого «В» і трьох із першого «Б»). У решти учнів спостерігаються відхилення із багатьох сфер, найбільше-сім порушень -зафіксовано у двох школярів. Більш ніж одне порушення мають 43 із 73 учнів трьох класів, тобто 64% усіх, майже дві третини. Результат тесту краще розглядати сукупно, однак дуже примітне накопичення «яскраво виражених відхилень» у сфері сприйняття. Тут у всіх трьох класах майже в кожного учня є якесь порушення. Легко уявити, який це має вплив на поведінку учнів на уроці; послідовний перебіг заняття, головне призначення якого-передача знань, за результатом цих тестів можна виключити фактично одразу.

Зрештою, кожен учитель може дуже легко перевірити, чи в класі є одна дитина з порушеннями, чи таких багато. Для цього йому треба перед початком уроку стати перед учнями і попросити дітей дістати з ранця певний підручник. Реакція класу і буде відповіддю. Навряд чи хтось одразу виконає це просте і зрозуміле прохання, багато кому треба буде повторити його двічі або й тричі. А дехто взагалі його проігнорує.

Такі проблеми мають не тільки вчителі початкової школи. Порушення впливають загалом на соціальне життя дітей, і в приватній, і в суспільній сферах. Кілька років тому написати цю книжку було б неможливо, бо наведені тут тенденції сприймали не як патологічні, а як результат нормального і бажаного розвитку дітей – самостійних індивідів. Інакшими словами, поведінку Клаудії у широких колах вважали б за ознаку того, що впевнена в собі дитина намагається протестувати проти світу дорослих; спроби п’ятирічної дитини керувати мамою були б, згідно з цими поглядами, відсунуті на задній план як несуттєві.

Основну причину таких тенденцій треба шукати у виховних концепціях 1970-х та 1980-х років, побудованих на теоретичних суспільних концепціях покоління-68; їх завдання полягало в тому, щоб шліфувати поняття авторитету. Виховування в значенні «вести і скеровувати» вважали неприйнятним через думку, буцім воєнне покоління застосовує фашистські методики виховання і в повоєнний час.

Ми не будемо тут дискутувати, що саме в педагогічних ідеях генерації-68 було дуже вдале, а що руйнівне. На те і те можна навести чимало прикладів. Важливо показати, що в головах людей, відповідальних за виховання, запанував світогляд, за яким людину як таку можна було виокремити із суспільної системи й надати їй майже необмежені можливості для самоствердження. Дорослі більше не повинні були вказувати дітям, що для них добре, а що погано, інакше це часто інтерпретували як недопустиму індоктринацію. Натомість діти мали вільно розвиватися, набувати досвіду, зазнавати якомога менше впливів із боку дорослих і відтак виростати певними в собі, вільними індивідами.

Тим часом покоління-68 виросло з нібито революційного віку, виховало дітей і десятиліттями працює в тій чи тій галузі. Багато хто з цих людей є власником фірми або менеджером компанії й має добирати персонал і керувати ним. І раптом вони усвідомлюють, що накоїли «духи, котрих вони потурбували».

Читайте так же:

• Порушення стосунків
• Чому самого лише виховання недостатньо
• Тім
• Розуміння важливої ролі стосунків
• У пошуках суті