Школа батьківства "Obuvi-MALL.us.to". Педагогічне виховання та розвиток дитини

Для мене важливі німецькі діти та підлітки, важливі вирішення проблем, із якими доводиться стикатися щодня, і то дедалі більше. Однак часом варто глянути далі свого носа, щоб відчути, до яких наслідків можуть призвести описані тут тенденції. Коли звернути погляд на Японію, перед нами розгорнеться понура перспектива, у якій я в жодному разі не хотів би вбачати зловісне знамення для Німеччини, але яка краще унаочнює негаразди в нашій країні.

Віднедавна Японії доводиться боротися з проблемою так званих хікікоморі. Це підлітки та молоді люди, котрі більше не беруть участі в житті суспільства і цілковито відрізані від оточення. Вони живуть у власному світі. Здебільшого власний світ, якщо говорити про простір, обмежується кімнатою хікікоморі, у ширшому значенні цей світ займає більше чи менше місця у віртуальному просторі, адже більшість хікікоморі мало не весь час сидять біля комп’ютера, чи в інтернеті, чи бавляться у комп’ютерні ігри. Телевізор теж належить до кола їхніх друзів.

Слово «хікікоморі» означає «замикатися», синоніма в німецькій мові поки що немає. Навіть традиційне слово «мізантроп» або «ворог людей» – це, мабуть, усього-на-всього делікатне визначення у світлі руйнівної тенденції цього сучасного явища.

Японський психіатр Сайто Тамакі, котрий запровадив термін «хікікоморі», вважає, що уражених японців близько мільйона; державні установи, наприклад, японське Міністерство охорони здоров’я, подає менші числа, але ніхто не заперечує проблему як таку.

Я не хочу і не можу докладно тлумачити тут передумови цього явища, їх частково можна пояснити традиціями японського суспільства, що для західного суспільства не мають ніякої ваги. Однак основний зразок цілковито підходить для того, щоби провести паралелі з нашою ситуацією.

Аналізуючи становище в сім’ї, фахівці доходять висновку, що в батьків хікікоморі є дефіцит стосовно сприйняття дитячої поведінки та належної реакції на неї. Якщо розглядати поведінку німецьких батьків хоча б у рамках проекції, схожість очевидна. Мова йде також про яскраво виражені стосунки залежності від батьків, що особливо виразне у взаєминах «мати-син», їх у Японії називаються «аме». Це теж цілком відповідає моєму аналізу причин, чому німецькі діти не можуть більше розвиватися і ставати самостійними членами суспільства.

Загалом спільною рисою всіх хікікоморі є те, що вони не витримують переходу з фази дитинства та підліткового віку в доросле життя. На додачу в сучасному японському суспільстві бракує ритуалів трансформації та ініціації.

Як свідчить мій аналіз, нашим дітям теж не вдається перехід з однієї фази в іншу і спостерігається застрявання на ранніх фазах психічного дозрівання. Поняття ритуалів трансформації та ініціації можна інтерпретувати ще в тому сенсі, що дорослі не усвідомлюють своєї провідної функції стосовно дітей і цим-таки позбавляють їх можливості нормально розвиватися.

Надмірне захоплення комп’ютером, властиве більшості хікікоморів, дозволяє, на мою думку, провести паралель із Німеччиною, оскільки це нині поширене й тут. Підлітки, що здебільшого проводять дозвілля перед комп’ютером, не мають потреби в нормальних соціальних контактах із реальним співрозмовником. Віртуальна інтерактивність, проповідувана в часи Web 2.о,- це оманлива інтерактивність, бо користувач за комп’ютером може сам будь-коли, керуючись тільки власним бажанням, перервати або й узагалі припинити процес інтерактивності. Отже, користувач керується уявленнями раннього дитинства, за якими оточенням можна керувати на власний розсуд, у нього навіть складається враження, що він справді може увімкнути й вимкнути процес інтерактивності, коли йому заманеться. Тому, хто сидить за комп’ютером, не потрібна нервова клітина «людина», бо віртуальний співрозмовник видається річчю, яка не може впливати на користувача або розпоряджатися ним.

Дітям, що виростають у симбіотичному порушенні стосунків зі своїми батьками і в котрих бракує нервової клітини «людина», загрожує реальна небезпека стати німецькими хікікоморі. Японська тенденція свідчить, між іншим, що уражені люди внаслідок життя поза суспільством потенційно схильні до агресії, яка виявляється інколи у формі фізичного насильства, здебільшого в межах сім’ї.

За цією екстремальною формою порушення можна чітко розпізнати ліквідацію всіляких суспільних структур, уперті намагання уникати контактів і конфліктів з іншими людьми. Якщо послідовно уявити дальший розвиток партнерства, проекції та симбіозу, котрі я описав, стає більш ніж очевидно, що в нашій культурі може виникнути щось дуже подібне.

Читайте так же:

• Чому самого лише виховання недостатньо
• Порушення стосунків
• Тім
• Розуміння важливої ролі стосунків
• Концепт «дитина як дитина»