Нервова клітина «людина»
За допомогою образу нервова клітина «людина» можна описати проблему стосунків дітей з оточенням; хоча психіка й невидима, але можна скласти певне уявлення про те, які враження зовнішні події залишають у голові. Навіть дуже маленькі дітлахи вже знають, що навколо багато різних речей, і усвідомлюють, що ці речі неживі. Коли стілець заважає дитині повзти, а потім і бігати, його можна відсунути вбік, щоб звільнити дорогу. Такі речі, як стілець, витримують, якщо з ними поводяться не дуже делікатно, і ніяк на це не реагують. Це дитина тямить рано, і в неї формується – образно кажучи – нервова клітина «річ». Із часом завдяки вправлянню маля набуває досвіду і дедалі більше впевнюється, що довкола неї самі лише речі.
Своє оточення – спочатку батьків, потім дідуся й бабусю, вихователів, друзів і знайомих батьків-дитина спершу визначає теж через нервову клітину «річ». Вона поки що не відчуває різниці між стільцем і людиною, котра на ньому сидить.
Це змінюється аж тоді, коли люди з оточення визначають обмеження для дитини, чинять їй опір, коли вона пробує утвердитися у дитячому нарцисизмі. Через відмінність у поведінці батьків, кохрі визначають обмеження, та неживого стільця дитина вчиться розрізняти людей і речі. Батьки не дозволять керувати собою, а стілець-дозволяє. Коли дитина усвідомила цю різницю, в її психіці виникає, образною мовою, нова клітина -нервова клітина «людина».
Діти й підлітки, у котрих не може сформуватися ця клітина «людина», бо вони виростають у рамках порушення стосунків за типом симбіозу, поводяться з оточенням виключно як із речами, у них спостерігаються дефіцити в усіх сферах і високою мірою порушена здатність будувати стосунки. На додачу вони непрацездатні, тому для них інтеграція в суспільство складна, а деколи й неможлива. Утворення нервової клітини «людина» у дитини, що розвивається, -це вирішальний етап на шляху до формування дорослої людини, здатної виконувати притаманні їй функції.