Школа батьківства "Obuvi-MALL.us.to". Педагогічне виховання та розвиток дитини

Сподіваюся, що переконав читачів у тому, що причини розладів стосунків і розбіжності у потрактуванні поняття «дитина» мають суспільний характер. На мою думку, вони пов’язані зі зміною сприйняття часу і сильним некомпенсованим тиском на дорослих від навколишнього світу. Якщо ці тези не викликають опору, перший крок до усвідомлення зроблено. Після виходу першої книги мене часто запитують, чи не міг би я викласти конкретнішу схему поведінки дорослих у стосунках з дітьми. Та, зрештою, зміна світобачення батьків, учителів, вихователів, інших дорослих та дітей  -  нереальне завдання для вступу до виховання. Плану, як за десять кроків зробити з невихованої дитини (насправді ж  – недостатньо розвиненої!) взірець, не існує.

Я ставлю собі за мету зовсім інше – скерувати увагу людей на себе, щоб дати їм змогу проаналізувати такі запитання:

 -  Як я поводжусь у повсякденному житті?

 -  Наскільки усвідомлено я сприймаю свою дитину?

 -  Чи відчуваю я постійний брак часу – на себе, на інших, на дитину?

 -  Чи виникає у мене відчуття, що у розвитку суспільства вимальовуються негативні перспективи, й це неодмінно торкнеться мене і моєї родини?

Тільки призупинення повсякденної метушні може допомогти у вирішенні цих питань. Не зрозумійте мене неправильно, я не закидаю кожній дорослій людині наявність психічних розладів у стосунках. Зараз, як і раніше, багато батьків, серед них і тих, що працюють, свідомо ставляться до виховання і сприймають дітей як дітей. Мої дослідження і висновки не спрямовані на те, щоб відібрати у батьків віру у власні сили, якраз навпаки  – вони покликані допомагати у подоланні труднощів.

Поради в моїх книгах розраховані на всіх дорослих, щоб ті мали можливість постійно перевіряти себе і розробляти нові стратегії правильного розвитку стосунків із дитиною.

Перевірка себе і самоусвідомлення автоматично підводять нас до важливого питання, яке останнім часом набуває дедалі більшого значення для сучасного суспільства і є важливим показником для майбутнього, – це питання суті.

Я не маю на увазі абстрактний «сенс життя», який кожна людина визначає по-своєму, а пошук суті речей у конкретному повсякденні. Суть – це для мене структура й орієнтири.

Дорослі, які мають відчуття структури й орієнтирів, набагато менше схильні до компенсації власних проблем за рахунок додаткових факторів. Навпаки, вони розвивають упевненість у собі й з її допомогою долають труднощі.

Ця конкретна суть може проявлятися в різний спосіб. На мою думку, важливо в цьому питанні піти на конфронтацію із сучасним усамітненням людини, забезпечивши її тривалими спільними переживаннями. Такий досвід пропонують різноманітні спілки, церкви (за допомогою благодійної роботи) тощо. Відчуття довіри до іншого і позитивні емоції, скеровані на оточення, зменшують ризик того, що людина страждатиме на розлади психіки і зіпсує стосунки з іншими.

Читайте так же:

• Чому самого лише виховання недостатньо
• Розуміння важливої ролі стосунків
• Послуги, орієнтовані на потреби малечі, концепт «дитина як партнер» у садочку
• Вступ
• Якщо система сімейного виховання не спрацьовує, хто може ліквідувати наслідки?