Із життя: чи має вчитель перевіряти домашнє завдання?
Наскільки різним може бути сприйняття дій дитини залежно від концепту, я хотів би показати на одному важливому прикладі зі шкільного життя. Мова піде про домашнє завдання та його перевірку.
Учитель молодших класів, котрий бачить у своїх учнях дітей, тобто послуговується відповідним концептом, вважатиме за потрібне перевірити те, що задавав напередодні. Він пересвідчиться також у тому, що вправи виконано охайно і їхній зміст також відповідає його вимогам. Якщо ж це не так, якщо він знайде помилки – формальні або змістові, – то він виправить їх відповідним чином. Залежно від типу помилки вчитель шукатиме педагогічний підхід, щоби пояснити учню, як наступного разу не припускатися цих похибок. Прочитать остальную часть записи »
Концепт «дитина як частина мене самого»
Якщо дорослий сприймає дитину згідно з цим концептом, подолати розлад, апелюючи до розуму, дуже важко. Адже дорослий не усвідомлює, що дитина – окрема особа, він бачить її у своїй суб’єктивній реальності. Розлад стосунків за назвою «симбіоз» є наслідком цього концепту. Саме через неможливість когнітивного аналізу настільки важко подолати подібне розуміння ролі дитини. Проте існують певні стратегії, які пропонують вирішення цих проблем. Я висвітлю їх в одній із наступних частин. Концепт «дитина як частина мене самого» невпинно перетворюється на основний спосіб сприйняття дитини у родинах, які страждають на відповідні розлади стосунків. Власне компенсація, присутня в цьому відхиленні, полягає в тому, що дорослий підсвідомо позбавляє дитину психічних характеристик і заступає її собою. Прочитать остальную часть записи »
Концепт «хочу, щоб дитина мене любила»
Так само, як і в партнерському концепті, тут ми маємо справу з відвертою компенсацією почуттів дорослого. Дитину сприймають як «об’єкт». Наведу приклад поширеної помилки: коли в дискусіях я починаю говорити про проекцію, батьки відказують, що, мовляв, нічого поганого не бачать у бажанні дорослих знати про любов своїх дітей. Вони також зазначають, що не існує нічого хибного у радості педагогів, які відчувають довіру своїх вихованців.
Не маю жодних зауважень. Менш за все мені б хотілося чинити перешкоди у спілкуванні батьків і дітей, вихователів і учнів. Не маю на меті відбирати у дорослих задоволення від прихильності їхніх дітей.
Концепт «хочу, щоб дитина мене любила» характеризується цілком іншими почуттями, що разюче відрізняються від любові та прихильності. Прочитать остальную часть записи »
Концепт «дитина як партнер»
У концепті «дитина як партнер» за позірно прогресивною логікою поняття «дитина» визначають так: дитину більше не потрібно захищати, краще сприймати її як рівноправного партнера. Тобто під концептом «дитина як партнер» мають на увазі такий підхід: дитину можна виховати лише розумінням та роз’ясненням.
Цей концепт виник унаслідок поширення модерного способу мислення, що цілком відмовився від розбудованої ієрархії. Але позиції, призначені задіяним особам природою, до уваги не беруть. Тож дитину перенавантажують зайвою інформацією і зайвими емоціями, а також перешкоджають нормальному розвитку її психічних функцій.
Через перманентне застосування цього концепту згладжується відмінність між такими поняттями, як «самостійність», «самосвідомість» та «самовизначення». Прочитать остальную часть записи »