Школа батьківства "Obuvi-MALL.us.to". Педагогічне виховання та розвиток дитини

Перша година пополудні, десь у Німеччині, рік 2008-й. Сім’я Шмідтів, що складається із трьох осіб, тільки-но пообідала. Трапезу завершує така сцена: мати питає дворічну доньку Мію, чи хотіла б вона сьогодні поспати після обіду. Мія обмірковує, вагається. Батьки терпляче чекають на відповідь. Адже іноді донька не має бажання на такий післяобідній перепочинок.

Та сьогодні вона визнає, що стомилася, і взагалі хоче спати. Але ж, ясна річ, треба виконати повний ритуал вкладання в ліжко. А він такий: Мія вмоститься посередині, обабіч ляжуть тато і мама. Мії дозволяють тримати батьків за носи, аж доки засне.

Не віриться, що такі сцени – із життя? Що дорослі дозволяють дітям у прямому сенсі цього слова водити себе за носа і їм взагалі не спадає на думку, що вони припускаються помилки? Прочитать остальную часть записи »

Зазвичай, коли я починаю розмову про основні терміни з викладачами, вихователями, директорами навчальних закладів чи батьками, мене завжди спіткає одне: останні роки модно було наслідувати безвиховні концепти. Що меншою є дитина, то сильніше вона потребує структурності у формі певних розкладів та ритуалів. Так само важливо зберігати постійність стосовно ключових постатей, які взаємодіють із дітьми. У дитячих садках здебільшого цієї умови не виконують. Учителям часто відводять роль порадника. Вони можуть скерувати дії учня, дати рекомендацію, вислухати, але їхнє основне завдання  – залишатися персонами другого плану і таким чином сприяти розвитку дітей. Принцип добровільності у виконанні завдань, відсутність перевірок домашніх робіт, переоснащення дітей технічними засобами, нібито з метою покращення їхніх комунікативних навичок, – усе це наслідки такого способу мислення. Прочитать остальную часть записи »

Сподіваюся, що переконав читачів у тому, що причини розладів стосунків і розбіжності у потрактуванні поняття «дитина» мають суспільний характер. На мою думку, вони пов’язані зі зміною сприйняття часу і сильним некомпенсованим тиском на дорослих від навколишнього світу. Якщо ці тези не викликають опору, перший крок до усвідомлення зроблено. Після виходу першої книги мене часто запитують, чи не міг би я викласти конкретнішу схему поведінки дорослих у стосунках з дітьми. Та, зрештою, зміна світобачення батьків, учителів, вихователів, інших дорослих та дітей  -  нереальне завдання для вступу до виховання. Плану, як за десять кроків зробити з невихованої дитини (насправді ж  – недостатньо розвиненої!) взірець, не існує. Прочитать остальную часть записи »

У серпні 2007 року я натрапив у газеті на статтю, яку процитую тут вибірково: «Золотих кранів тут, щоправда, нема, зате є фітнес-зал із дзеркальною стіною, зона оздоровлення із сауною, а перед входом-службове авто з водієм. (…) Багато хто хотів би водити до нового елітного дитячого закладу свою дитину, хоча платня за місяць становить 980 евро. (…) У двомовному дитячому садку вихованцям пропонують раннє музичне виховання, плавання, балет, а також уроки китайської мови -за окрему плату. Дуже зайняті батьки можуть скористатися послугами служби, що привозить дітей у садок і відвозить додому. Є кабінет фізіотерапії. (…) Директорка закладу не вважає, що як для дитсадка тут забагато всього, бо "послуги орієнтовані на потреби малечі"». Прочитать остальную часть записи »